15 січня 2024 року відбулася дискусія на тему «Гарантії нотаріальної діяльності в розрізі завдання кримінального провадження» (https://www.youtube.com/live/4KMozFPxtnM?si=dnQZTXutzoItCd2u), організована правлінням Відділення Нотаріальної палати України (НПУ) у м. Києві за участі судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Надії Стефанів, судді-спікера Шевченківського суду м. Києва Ірини Фролової, судді Солом’янського суду м. Києва та викладача Національної школи суддів України Ірини Тесленко, народного депутата Ігоря Фріса, прокурора відділу Департаменту кримінальної політики та захисту інвестицій Максима Чумака, заступника начальника другого відділу Управління по розслідуванню кримінальних правопорушень Головного слідчого управління ДБР Дмитра Терьохіна, заступника начальника першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Яни Тализіної, директора Департаменту державної реєстрації В’ячеслава Хардікова, Директора департаменту нотаріату Віри Бондаренко, керівника Офісу протидії рейдерству Віктора Дубовика, Президента НПУ Володимира Марченка, Першого Віце президента НПУ Олени Кирилюк, Віце президента НПУ, Голови комісії НПУ з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності Інни Бернадської, членів Ради НПУ, заступника комісії НПУ з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності Тетяни Кучеренко, голови відділення НПУ у м. Києві Наталії Козаєвої, заступника голови відділення НПУ у м. Києві Вікторії Бабенко, членів правління відділення НПУ у м. Києві: Андрія Юр-Капіноса, Гліба Леонтьєва, Олени Верповської, Ірини Петрової, Галини Парусової, Анни Валігури, Сабріни Сибіги, Віталіни Грушицької, а також за участі інших нотаріусів та адвокатів: Ірини Васюк, Дениса Овчарова.
Предметом дискусії були питання межі доступу до нотаріальної таємниці та визначення розумного балансу між потребами досудового розслідування і ступенем втручання у права і свободи громадян; застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих, процесуальних дій щодо нотаріусів; особливості правового статусу нотаріуса та врахування зазначеного під час практичного застосування норм кримінального процесуального законодавства; колізії правового регулювання в сферах кримінального процесуального і нотаріального законодавства; проблематика збереження та повернення вилученого архіву нотаріуса або окремих документів; скарги правоохоронних органів на реєстраційні дії, підстави та порядок їх розгляду; повідомлення в правоохоронні органи за результатами розгляду скарг; проблемні аспекти отримання інформації з Реєстрів та документів з реєстраційних справ судовими та правоохоронними органами; проведення камеральних перевірок нотаріусів та державних реєстраторів на підставі звернень правоохоронних органів; закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав в аспекті конституційної презумпції невинуватості особи, яка має свідоцтво на право заняття нотаріальною діяльністю (нотаріуса); необхідність напрацювання правових позицій та науково-обґрунтованих висновків за результатами дискусій та внесення відповідних змін до законів.
Учасниками дискусії зроблено основні акценти, серед іншого на:
– колізійності положень статті 8 Закону України «Про нотаріат» та статті 93 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) та вирішення колізії на користь спеціальних норм нотаріального законодавства;
– співвідношенні термінів «нотаріальна таємниця» та «таємниця вчинення нотаріальних дій», що за змістом не є тотожними;
– гарантіях нотаріальної діяльності, закріплених у статті 8-1 Закону України «Про нотаріат» та врахування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статей: 6 «Право на справедливий суд», 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя», 13 «Право на ефективний засіб правового захисту»;
– законних нормативних інструментах отримання відомостей, що становлять нотаріальну таємницю та/або доступу до неї;
– важливості дотримання балансу інтересів досудового розслідування, прав і свобод людини, де потреби досудового розслідування мають виправдовувати ступінь втручання у відповідні права і свободи особи, в тому числі і нотаріуса;
– розмежування статусу нотаріуса, як підозрюваного та нотаріуса, як особи, у володінні якої знаходяться речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю, розрізнення через це відповідних кримінальних проваджень, врахування зазначеного при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих чи інших процесуальних дій;
– загальних правилах застосування заходів забезпечення кримінального провадження, умовах їх застосування та важливості врахування можливості отримання речей і документів, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин кримінального провадження без застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що зменшить ступінь втручання у права і свободи осіб та навантаження на правоохоронні органи та суди;
– спеціальних правилах застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тимчасовий доступ до речей і документів, особливостях правового режиму охоронюваної законом таємниці та спеціальних вимогах доступу до речей і документів, які її містять;
– важливості розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів із викликом нотаріуса, як особи, у володінні якої вони знаходяться, та застосування частини 2 статті 163 КПК лише у виняткових випадках;
– необхідності врахування положень частини 6 статті 163 КПК при вирішенні питання тимчасового доступу до речей і документів, що містять нотаріальну таємницю, – можливості використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах та неможливості іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів;
– дослідженню питання доступу правоохоронних органів та суду до Державних та Єдиних реєстрів для безпосереднього збирання та дослідження доказів через ознайомлення з відомостями таких реєстрів, реєстраційними справами, що містяться у них, а також дослідженню статусу сканованих копій документів, долучених до таких справ;
– неприпустимості вилучення (виїмки) реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, їх пошкодження чи знищення, що можуть бути надані суду за мотивованою постановою лише для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після цього; важливості зазначеного реєстру, який містить відомості про нотаріальні дії, що вчиняються без долучення до архіву будь-яких документів;
– особливому статусі документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, який є власністю держави і перебуває у володінні та користуванні нотаріуса у зв’язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності; спеціальними вимогами, що встановлені для забезпечення належного зберігання архіву, запровадження нормативних строків повернення вилучених нотаріальних архівів та документів та відповідальності службових осіб за неналежне зберігання вилученого архіву чи окремих документів, їх пошкодження, втрату чи неповернення;
– проведенні обшуку, як крайньої процесуальної дії для запобігання обмежень, гарантованих статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування трискладового тесту на визначення правомірності втручання у права та свободи осіб;
– неможливості реалізації нотаріусом права на захист, зокрема через відсутність можливості оскарження ухвал про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, нормативної невизначеності статусу нотаріуса у кримінальному процесі, як особи, у володінні якої перебувають речі і документи; доцільності нормативного регулювання цього питання, зокрема через внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України;
– визнання доказів недопустимими, у разі їх отримання з порушенням закону, зокрема процедури доступу до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю – нотаріальну таємницю;
– необхідності посилення гарантій нотаріальної діяльності для запобігання випадків порушення нотаріальної таємниці, запобігання порушень права нотаріуса на працю та захист; внесення необхідних змін до Закону України «Про нотаріат», Кримінального процесуального кодексу України.
За результатами обговорення представники усіх інституцій підтвердили свою готовність до подальшої співпраці у питанні дослідження проблематики, вивчення статистики винесення ухвал про тимчасовий доступ речей і документів та обшук у нотаріусів, підготовки узагальнень судової практики, створення робочої групи для напрацювання законодавчих змін для посилення гарантій нотаріальної діяльності, здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи, зокрема через залучення нотаріусів до викладання у Національній школі суддів України, Тренінговому центрі прокурорів України для ознайомлення із особливостями статусу нотаріуса, нотаріального архіву, гарантій нотаріальної діяльності, правовим режимом нотаріальної таємниці, особливостями нотаріального процесу та нотаріального діловодства, а також до обміну офіційними контактами для оперативної комунікації з обговорюваних питань.
